04.04.2012 09:54
-
403
    
  4 | 4  
 © Тетяна Чорновіл

Світанкові казки

Світанкові казки

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Пливуть у смутку неба хмари 

Легким знаменням дивних змін, 

І ночі стомлені примари 

Вже не зупинять часу плин. 


Тополі товпляться рядами, 

Дрижать оголеністю віт, 

А казка дурить холодами, 

Заманює в недобрий світ. 


Весняна мрія диковинна 

Враз монстром стала без прикрас. 

Я, мабуть, щезнути повинна, 

Бо тут не мій казковий час. 


Сичить змія зневіри клята, 

Бо вже в печі палає зло. 

Ой, гуси! Гуси-лебедята, 

Візьміть хоч мрію на крило. 


О! В піднебесному світанні 

Спасенні крила тріпотять. 

Надії то мої останні 

Із казки доброї летять. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.04.2013 17:46  Світлана Рачинська 

Супер!!! Неймовірно))) Чудово))

 04.04.2012 23:19  Каранда Галина => © 

а я теж прочитала, що безнадійно... сила двозначності...

 04.04.2012 19:29  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую, та я саме намагалася в кінці
сказати, що надії летять з доброї казки на допомогу! Мабуть, неточно прозвучало! Хотіла навпаки, щоб обнадійливо...

 04.04.2012 19:26  © ... => Андрій Гагін 

Дякую, Андрію! :))

 04.04.2012 17:32  Тетяна Белімова 

Дуже гарно, не зважаючи на сумовитий присмак останніх рядків.

 04.04.2012 17:08  Андрій Гагін => © 

Гарно написано. Сподобалось!

 04.04.2012 11:42  © ... => Володимир Пірнач 

Андерсен "Дикі лебеді". Я також люблю дуже цю казку. Правда, тут лебеді - як символ порятунку. Тож казка про Телесика більше б підійшла. Скажемо так - у вірші збірний образ казкових лебедів! Дякую за відгук! :))

 04.04.2012 11:06  Володимир Пірнач => © 

Сподобалось.
Справді нагадало дитячу казку, дуже любив її. Правда не пам"ятаю хто написав, здається брати Грім