Світанкові казки
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
Пливуть у смутку неба хмари
Легким знаменням дивних змін,
І ночі стомлені примари
Вже не зупинять часу плин.
Тополі товпляться рядами,
Дрижать оголеністю віт,
А казка дурить холодами,
Заманює в недобрий світ.
Весняна мрія диковинна
Враз монстром стала без прикрас.
Я, мабуть, щезнути повинна,
Бо тут не мій казковий час.
Сичить змія зневіри клята,
Бо вже в печі палає зло.
Ой, гуси! Гуси-лебедята,
Візьміть хоч мрію на крило.
О! В піднебесному світанні
Спасенні крила тріпотять.
Надії то мої останні
Із казки доброї летять.
