Пробачте, я не вмію вас боятись...
старшим по рангу
Пробачте, я не вмію вас боятись,
Тремтіти і стоять на задніх лапках,
Підлизуватись, заглядати в очі...
Еквілібристика, - то не моя стихія.
Також не прагну з вами я зрівнятись.
Не вабив мене зроду влади запах,
Там і без мене повно вже охочих...
Та все ж, я смію думати, ми - рівня...
Я чесно намагаюсь поважати
Вас, як і всіх.. Хоч знаю, що залежна,
Та в людях перше бачу я людей,
Й не дуже придивляюсь до регалій.
Мій погляд вас примусив сумніватись? -
Я й у словах не дуже обережна.
З вас при житті творити мавзолей?
А вас не знудить від таких реалій?
Я знаю, коли треба підкорятись.
Умію й змовчати, як в цьому є потреба.
А лестощі? - Пробачте, не моє...
Я вмію лиш по-дружньому хвалити.
Звиняйте, я не буду вас боятись!
Мені і вам - однаково до неба.
Яка я є - така вже я і є.
А ваша воля, як мене судити.
Лубни, 4.04.2012
