Весна світанком зашарілась
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Весна на хмарі сну пливла,
Світанком ніжним зашарілась,
На сонне сонце задивилась
І синь крайнеба розлила.
Ту вітряну грайливу синь,
Що в лоні неба колихалась,
Зібрати все ще намагалась
Серпанком сірих хмаровинь.
Враз сонце трепетне зійшло,
Між хмар розбризкало наснагу,
Тамуючи ранкову спрагу,
Весняну синь з небес пило.
Весна в квітучому вінку
В проміння млі сміялась лунко,
Жагучі сонячні цілунки
Збирала в пелену п’янку.