Він ще не знав
з рубрики / циклу «ПАТРІОТИЧНЕ»
Що він поет, і сам не знав.
Лиш в дивні мрії поринав
Про незбагненний світ краси,
Про щастя в крапельці роси…
Ніхто його не розумів,
Бо жити, як усі, не вмів,
Коханням у піснях палав,
Про підлу зраду – оду склав…
Що він поет, не відав, ні!
Та рими товпились сумні,
У ясний день, чи в миті сну
Снували сутність неземну.
В тій сутності не раз бував,
Вразливу від усіх ховав,
Ятрились нею лиш уста…
Ні! Не лякала самота!
Крізь марність неминучих літ
Скрадався в свій щасливий світ…
У творчий шал… У мрії злет…
Він ще не знав, що він поет.
