Перша вчителька
У вчительки серце святе,
і душа, мов кришталь.
Вона знання усім несе,
і наші невдачі – її печаль.
Моя перша вчителька – жінка,
ласкава, ніжна, привітна...
Перша вчителька – друга мама,
як я падала – вона підіймала.
Вона впевнено йшла до мети,
знала чого має дітей навчити.
Знала, що треба дати, а що ні,
вона запалила в серцях вогні!
Навчила співати, лічити, читати,
і що сказати, а іноді й помовчати.
Навчила нас жити й радіти цьому,
і не забувати дорогу додому.
Навчила нас бути людьми,
цінити свої та чужі труди...
Тож давайте згадаєм науки,
прийдем поцілуєм їй руки,
за те, що навчила і що дала,
за те, що таланти знайшла.
За те, що є і ще щоб пожилА,
бо вона ж як мати нам дорога!́́́