Я ж лиш хотіла...
Я не хотіла тебе вбивати,
Але не вміла прощати зла.
Але не вміла брехні прощати,
І зупинитися не змогла.
Летіли пулі метеоритом
І роз`їдали душі граніт.
А ти просив: "Дай хоч мить дожити,"
А я безжально шептала ні...
Ти падав з відчаєм на коліна,
А я стояла сліпа від сліз...
Всього лиш сіре, дубове поліно,
Не лізь у душу, в думки не лізь!
І тільки час все зумів спинити.
Моя лікарня - квиток на волю.
Я ж лиш хотіла тебе любити,
А ти завдав мені стільки болю..