Вже не моїй
Ти знаєш, ми все одно ще колись побачимось,
Ми все одно ще хоч раз поговоримо,
В обіймах щирих тихенько заплачемо,
Ненависть оту без вагань переборемо.
Ти віддаси свої руки моїм рукам,
В очах твоїх втоплю страх я той неземний
Коли кричав, що ніколи тебе не віддам,
То я не знав, що крім нас є вони.
Ти знаєш, нам ангели повернуть ті миті.
Ми знову замерзнем в осіннім в трамваї.
Та будуть то сни, нетривалі й розмиті,
То інше життя - тут є зло, тут про диво не знають.
Ти назавжди там залишишся,
де не буде місця для інших,
А я тебе охоронятиму,
навіть якщо ти не знатимеш.
Таке життя, так сталось,
ми не знали як утікти від них.
Ти жити будеш, як жила,
а я себе повільно вбиватиму.
Львів, 11.04.2012
