12.04.2012 09:46
-
374
    
  3 | 3  
 © Чернуха Любов

Ти дивишся звідтіль

Ти дивишся звідтіль, на мене тато

Як я живу, які у мене діти, 

Якими друзями життя моє багате, 

Чи не дозволила я споминам зітліти? 

Якщо не дивишся, відчуєш що стараюсь, 

Твоє ім’я паплюжити не сміють. 

Якщо в чімсь винна – я тобі зізнаюсь, 

А інші від цих знань нехай чманіють. 

Ти подивись, я майже не змінилась, 

Лиш виросла, за довгі двадцять літ. 

У щирій сповіді тобі лише відкрилась, 

Зняла з душі той непосильний гніт. 

Твоїх порад не чути через хмари, 

Їх Ангел чистий принесе ві сні, 

Мов охоронець прожене примари 

Й тепло з привітом передасть мені. 



м. Кривий Ріг, квітень 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.04.2012 13:10  © ... => Недрукована 

Я думаю і не одна Ви.. Дякую

 12.04.2012 11:31  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую, за розуміння..

 12.04.2012 11:12  Недрукована 

Знайшла себе у кожнім Вашім слові.
12 років отак сповідаюсь...
Дуже душевно!

 12.04.2012 10:33  Тетяна Чорновіл => © 

Тепла душевна розмова. Як часто нам хочеться говорити з рідними, котрі вже за хмарами...