Вишенька
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Весна з небес струсила мрії пишні,
Від сну збудила зграйку вишеньок.
Одросток кволий від старої вишні
Листочки вперше випустив з бруньок.
Вона минулим літом народилась
І ще в житті ні разу не цвіла,
Та з сну вже кожна брунька пробудилась,
Раділа сонцю вишенька мала.
До сонця простягала між гілками
Листочки молодесенькі свої:
– Мені про весну шелестіла мама,
Я ж зиму всю не вірила її…
А мама лиш бруньками тріпотіла
На раннє юне сподівання те.
Та вже не так ясній весні раділа,
Хоч знала теж, що скоро розцвіте.
