Балада про Неї
Її сонце зненацька згоріло дотла,
Вітер попіл по небу безжально розвіяв…
І опали зірки, наче листя, з чола,
На шматки розриваючи простір і мрії.
Її світ вимирав від нестачі води.
Її райські сади висихали в пустелі,
А Вона не пручалася владі біди,
Тільки сумно стискала мольберт й акварелі…
І.
Був інакшим колись Її внутрішній світ,
Розмальований весь від початку до краю,
Між березових віт кольоровий привіт
Дарувала усім, хто торкавсь Її раю.
У безмежжі думок, почуттів, самоти
Фарбувала ліси, шліфувала коралі,
І словами, і пензлем творила світи.
Все навколо жило, як Вона малювала…
Обережно виводила лінії слів,
Власну душу вдихала у створений образ,
Її вимір бринів з багатьох голосів,
То стихав, то звучав голосніше раз по раз.
Вона вірила в щастя. І щастям жила.
Вона бачила сум. Часом теж сумувала.
Та за спиною мала два білих крила
І злітала увись, як тепла було мало.
ІІ.
Але хтось підпалив Її вимір надій.
Запалав небокрай, задимілися квіти.
Тільки раз засміявся бездушний палій
І пішов, залишаючи простір горіти.
Тоді ввечері рухнув Її дивний світ,
Захворів, загорівся вогнем божевілля.
І відмовили крила нестися в політ,
І зірки опадали на землю вугіллям.
Акварель Її слів стала, наче смола,
Що поглинула простір, безжальна й тягуча,
Її світ відмирав. І вона не жила,
Тільки мовчки ковтала біду неминучу.
Її фарби злилися у сірий коктейль,
Її звуки лунали незграбно й фальшиво,
Затонули ліси під пісками пустель,
Не вщухали вітрів невгамовні пориви.
І душа Її стиснулася в міліметр,
Затремтіла, сховалась, лишаючи пустку,
А Вона до грудей притискала мольберт,
І не знала, що серце пішло у відпустку…
ІІІ.
Її світ став пустим: акварель – нанівець,
Але знищити зовсім його неможливо…
Наполегливо в руки бере олівець
І малює грозу чорно-білу і зливу…
І словами фарбує краплини роси,
Що в траві, яку знову Вона малювала,
І ростуть Її крила з німої сльози,
І летить Вона в небо, бо сонця замало.
Так із кожним падінням росте Її світ,
Стає дужчим, міцним і нешвидко згорає,
А Вона з-поміж віт знов дарує привіт
Усім тим, хто постукався до Її раю…
