Журавлина балада
з рубрики / циклу «В ритмі життя»
Сліди війни ще залишились у Кабулі.
Гортає час пожовклий свій альбом.
А вир життя, це знов шалені кулі
І біль, що зберігає в горлі ком.
Іще живе його старенька мати,
А він з портрета сяє молодий.
Йому б дітей до сонця підіймати
І в полі хліб ростити золотий.
Та що робити?
Вибирає доля. Їх щиро всміхнених,
бо світ для них яснів.
Молитва матері для журавля неволя,
Котрий душею сина прилетів.
І закурликав в небі мов промовив:
«Моя матусю, сонечко моє!
Я полетів за синє-синє море,
Ти не вбивайся, все у мене є.
Не плач ночами, в тугу не вдаряйся
І знай, що я у тебе не один.
Моя домівка - журавлина зграя,
І кожен з нас для тебе, це твій син».
Почула сива мати ту промову,
Та почуттям не було вороття,
Душа співала пісню калинову,
Про те, як відцвіло її життя.
Упало зерном, проросло любов’ю,
Зростило миром сонячні поля,
І ранньою сльозливою весною,
До себе кличе з неба журавля.
