Катруся Матвійко Осінь...
Хмарно. Вогко. Сіро.
Вітер крізь фіранки.
Чорна кава з сиром
Ранком з філіжанки.
У дощу в полоні
День, журба і сльози.
А на підвіконні
в`яне квіт амброзій.
Тепла ковдра. Вечір.
Зібране волосся.
Крик сумний лелечий…
Осінь…Осінь…Осінь…
Ірпінь,
26.11.2010 11:39 |
Нехай тебе ніколи, ніжна квіточко, не полишає це глибоке й чутливе серце, ця проста і Богом обдарована душа.. У тебе романтизм юнки помножений на зрілість креативної дівчини. Браво, Катрусю!!! |
26.10.2009 12:09 Ярослав Молінський |
 Знайомий віршик:) |
24.10.2009 13:52 |
Дуже гарно..... |