БІЛОСНІЖНА ВЕСНА
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
В дощовій сумній сирості
Тополиної сірості
Зеленіла верба.
Тополини хиталися,
Одна одну питалися:
– Що, весна вже? Хіба?!
Абрикоса здригнулася,
Білим сном посміхнулася
На розмову їх ту:
– Про весну не скажу вам я,
Тільки квітне душа моя,
І сама вже цвіту.
Білим маревом вражений,
Раннім медом принаджений,
Вітер в гіллі хмелів.
– Це не сніг… – мовив стишено,
Ще шелеснув щось зніжено
І між цвіту зомлів.