Толік Панасюк
Ми лиш даремно розігнали голубів.
Пройшовши повз не зачепились погляди.
Луна бруківкою зникає за плечима.
Злітаються на неї знову голуби.
Не в цій місцині, не в цей час…
Самотності не випита чарчина
Не загострила наших почуттів.
Хто знає міру випитого нами?
Пристойності і адекватності межу?
Дрогобич., 2012
22.04.2012 06:30 Деркач Олександр => © |
 Щемливе відчуття чогось не здійсненного, як завжди дуже цікава поезія |
22.04.2012 01:00 © ... |
О ні, таким мистецтвом я не володію. Інколи хочеться вийти за межі встановленого мірила, та захмілілому меж уже не відчутно. Анурексія, знаєте, коли ламаються від надлишку столи. |
21.04.2012 20:17 Тетяна Чорновіл => © |
 Цікава поезія... |
21.04.2012 19:53 Каранда Галина => © |
 а ви самі собі встановлюєте міру і межу... |