Про козака Мамая
Чи спить Мамай в степу, чи медитує?
Чи залишивши образ свій собі пішов
Залишивши хрещену Україну
На розп’яття пройдисвітам побожним?
Степами вітер привидів бунтує
Хрещених у схід сонці вояків
Що загубились у думках мізерних
Людей розіп’ятих на власноруч принесених хрестах.
У люльці дотліває конопля.
Йому б на сміх узяти степ прадавній,
Та так, аби здригнулися могили
Із каменюки збудилася душа
Захована до часу каяття
У пекторалі кам’яних могил.
Не вірте в те, що бачать ваші очі
Навіяти хіба майстерності забракне
Тим хто приніс для вас нових Богів?
Я вийду зустрічати красне сонце,
Де привид козака задумавшись сидить.
Крізь промені пропущу власну душу
Вітрами волі зірвану з хреста.
Дрогобич., 2012
