Пошли їй Боже по її молитвах.
Якщо це волі Твоїй довподоби.
Я бачу її відколи працюю на цьому об`єкті. В один і той же час двері підсобного приміщення прочиняються, на поріг сідає жіночка, затягується димом, і щось неймовірно знайоме в її погляді, самотність і втеча.
Вона за звичкою іде без зайвих слів.
Відкривши двері сідає на порозі.
Запалює сірник, ковтає жадно дим
Ховаючи у нім свою самотність.
Горить цигарка… А сьогодні дощ…
Тут філіжанку кави було би доречно.
Вона чекає з небуття когось?
Щоразу наполегливо й даремно.
А може загубилася, як я.
І пелена із тютюнового туману
Як сон, як обриси вікна,
Як вхід до іншого порталу.
Ще зовсім трішки, і вона піде.
Час самоти чекатиме до завтра.
Можливо завтра хтось її гукне.
І, не згорівши упаде собі цигарка.
Трускавець., 2012
