Там де зелень в’юнка ..
Там де зелень в’юнка поросла навсебіч,
Є від церкви старої каміння
І лелечий політ залишив в небі клич
Та забутих людей покоління.
Обгорілий фасад, лиш притрушує пил,
Фрески збиті навіюють трепет.
Під стіною – скелет, його присуд – розстріл
І відлунням ще котиться лемент.
Так губилась душа у стінах вікових.
Тепер стіни – могильнії плити.
І ніхто не прийде до реліквій сумних,
До тих місць, де так хочеться вити.
м. Кривий Ріг, травень 2012р
