ТЕПЛЕ ЛІТЕЧКО КРАСНЕ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Тепле літечко красне,
Чом ти так посмутніло,
Твоє личенько ясне
Ще ж цвіло, зеленіло…
Глянь, так само духмяні
Мліють чарами квіти,
Шлють нам ночі кохані
І бажання любити.
Зелень розтрушують
Трави вже скошені
Сіном сухим на стерні,
Квіти засмучують
Запахом осені
В літі настояні дні!
Літня синь у віконце
Із світанком влітає,
А палаюче сонце
Жар в проміння вплітає.
Життєдайним озоном
Грози сон напувають,
І небес передзвоном
Барви райдуг співають.
В трави наморені
Кригою падають
З ночі росинки прикрас,
Ниви розорані
Тихо нагадують –
Літу в дорогу вже час.
Квіти пізні барвисті
Пахнуть так незбагненно,
Птахи щебетом в листі
Розважають натхненно!
Та хмаринка крізь сито
Сум летить розливати,
І сумує вже літо,
Бо пора сумувати.
Знов пелюстками
Порою осінньою,
Верес п‘янкий мерехтить,
Разом з пташками
Зозулею сивою
Літо у вирій летить.
