Чужина

з рубрики / циклу «Про долю»

Заплакала старенька мати,

В дорогу сина проводжає,

- Коли ж тебе сину чекати,

- А хто його матусю знає?

Подавсь у світ, в чужу країну,

Щоб грошенят тих заробити,

- Ох, сину, мій рідненький, сину,

Як же мені на світі жити?

Начебто мир, війни немає,

Не зможу я спокійно спати,

Не дай Бог лишенько спіткає,

Звідкіль тебе, сину, чекати?

Сльози котились, гірко ридала,

Тремтіли руки, мов листок,

Яка її доля чекала,

Більше немає діточок.

Сама лишається в оселі,

Самотня, мов тополя в полі,

Самотні дні та невеселі,

Чим не догодила долі?

Згасає, марніє Україна,

Зневага, розпуста, блуд, нужда,

Чому скитається дитина,

Чому лишилась сама?