Вітер, світло і темрява ночі
з рубрики / циклу «Зоряний пил. Ніч»
Шепотіння – тримає немов рівновагу із ночі:
То упрошує вітер і скиглить важкими шибками;
Перевилося світло від лампи і стіни лоскоче
Фантастичним колоссям й б’є в очі, немов кулаками.
Лиш настира мураха все вгору повзе по шпалерах –
Мандрівниця, прямує доверху минаючи тіні.
В тих відбитках той острах – в примарних пласких Гуліверах,
Чи він може сховався нещадно у герц мерехтінні.
Особиста крива і стежина, і ціль, навіть вибір…
(Чи далекий вже шлях ми пройшли від тієї мурахи).
В неприсутності світла – рівнішим ставав би той вимір?
Крокувала би прямо, чи стане на місці в півшляху.
13.05.2012
