О мальво
про квіти-мальви
До мальви вечір тихо нахилився,
Торкнув її незайману красу.
І сам снаги серпневої напився,
Й зібрав цілющу в пригорщі росу.
О мальво, мальво, ти як сонце-диво!
Але ж в народі – дика рожа ти.
Тендітна, свіжа, ніжна і красива, –
Як цю красу навіки зберегти?..
Ти розкидаєш диво-аромати,
Лоскочеш людям душі і серця.
Не подолать тебе! І вітру не зламати!
Красі твоїй – ні краю, ні кінця!
І вечір диво-квітку приголубив,
Погладив ніжно листя і стебло.
…А потім… потім – поцілунок в губи…
О, хай би це все вічністю було!..
м.Ромни, 16/05/12