Переповнення чуттів
Порожньо, дуже, аж занадто,
Водночас переповнення чуттів,
Земля насінню не підвладна,
Чи може йде це з насінин?
У світ ввірвалося натхнення,
Яке ніхто не поливав,
Плодів мізерно, якась жменя
І їх, ніхто не визнавав.
Й не визнає. Є гора лиса,
Як те коліно. Ось воно.
Лісів багато, я узлісся.
До чого слово дожило…
Пишу про дійсність, все реально,
Я мабуть втрачу скоро хист,
Бо бачу погляди злорадні
На непрочитаний ще зміст.
Не розуміють, бо не хочуть,
В своєму світі, на замку,
Про мильні опери воркочуть,
А я від них чимдуж біжу.
Так порожньо і весь у темах.
Що написати? Вибір є.
Весь світ, весь люд – маленька жменя,
Все з праху, слово лиш живе.
Як мені думати, все ниє,
Бурлить, клекоче в казанку,
Мов каша, хоч й вогонь жевріє…
Це все тому, що я живу!
06.03.06 р.
