День догорає
День догорає останніми краплями,
Сонце нарешті пішло в забуття,
Хтось розбудив музичними воплями,
Місто в якому вирує життя.
Ти одягнув окуляри затемнені.
Щез, розчинився у сірій пітьмі.
А руки у вузол сакральний об’єднані,
А очі шукають придуманий міф.
Десь є – така сама душа неоперена.
Чекає на імпульс серденько живе.
Знайде те кохання для неї відміряне,
А поки, що просто у часі пливе.
м. Кривий Ріг, травень 2012р
