Болить весною міста сіромань,
Краде думки й обличчя вітер злий.
І палить вперто марець* - піроман
Старі гріхи, що так давно пекли.
Рахує нас бруківки камінь знов.
В картонках сірих ділим день на ніч.
Від бруду, суєти й пустих розмов
Втікаєм й тонем десь на склянки дні...
На сильнім синім полум`ї небес
Згорає тихо пізній сміхосніг.
І мовчки в сонця вариво рябе
Прохожі кришать погляди пісні.
Вже світ ламає голос бруньки вщент,
Та хрестять світлом сотні нових сонць.
І серцем колобродить дикий щем -
Весна іде в холодний міста сон.
2012
