Ранкова еволюція
з рубрики / циклу «Нуртовище думок»
Еволюція думки в прудкого метелика -
Наче вітер утворює затишок, спокій.
Мерехтять в траві роси, мов скельця кришталика,
і сапфірове небо - це день в передпокій.
Норовиться злетіти доверху мов сонечко –
Навіть світло зорі в’яжуть верби у струмінь.
Романтично, загляне в цикорій і житечко -
та думки по землі лиш повзуть ніби гусінь.
Прохолода ранкова, росою вмивається;
Непомітно щезає той ночі хітин.
Десь прокинулась, здалеку, чути вже горлицю
І пронизує ранок, життя до клітин.
Серед блиску роси мерехтять наче вогники
Крил строкатих метеликів, танець, вінок.
Доторкаючись ніжно, сокирок, до човників -
Вони тонуть давно уже в морі думок.
9.06.2012
