13.06.2012 00:32
-
141
    
  2 | 2  
 © Чернуха Любов

Загартовані сонцем

Загрубілими п’ятами топчемо пекло-асфальт,

Розігрітий до сотень кружалець за Цельсієм.

Соковитість, дивує, знервованих шпальт,

Що живим пророкують улесливий реквієм.


Босі ноги ступають, легенько, лише уперед,

І на пальцях, на збитих, нарощені корені-нігті.

Як врости навіки, нам відомий маленький секрет,

Й підвести до небес - не долоні, а згорблені лікті.


Загартовані сонцем, морозом, вітрами побиті,

Вже глухі і сліпі від обіцяних наново благ,

Ноги босі, а спини іще гордовиті,

І у чергах за щастям, ще й досі панує аншлаг.



м. Кривий Ріг, червень 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.06.2012 13:21  © ... => Тетяна Чорновіл 

Пече через взуття, дякую..

 13.06.2012 13:21  © ... => Деркач Олександр 

Від спеки щось чудне ввижається..

 13.06.2012 10:17  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! Про черги за щастям - защемило! :))
Не ходіть босі по розпеченому асфальті!

 13.06.2012 09:00  Деркач Олександр => © 

Класно, сподобалось... ескиз для картини Босха, люди в черзі за щастям, корені-нігті, згорблені лікті