Дивак
Він здавався усім - диваком,
Навіть тикали пальцями.
Відчував себе - жебраком
Із горбатими старцями.
Розганявся у неба синь
З голубами і галками,
Не хвалив небесних творінь,
Просто звав їх - фіалками.
Не записував власних думок,
Та вітаючись римами,
Чергував то політ, то стрибок,
Навіть петлі не втримали.
Він завжди біг вперед, поспішав,
Мов заєць сполоханий,
На питання, щасливо кричав
- Я знову закоханий!!!
м. Кривий Ріг, червень 2012р
