Український ранок
з рубрики / циклу «Рідна земля»
Ген аж за обрій небо – синє-синє.
Лискучі стебла пнуться догори.
В траві живе планета павутиння,
Яка бере всі сили із роси.
Пшениця десь колоситься казкова.
Карпати сіро сохнуть од дощу.
Туга трембіта кличе в гори знову
На полонини, зоряну пашню.
Десь пар галушок й голоси Поділля,
Десь море відчиняє світ життя…
Десь церква, щойно вибувши з підпілля,
Злітає до небес із забуття.
Кричать лелеки. Квітнуть терикони.
Вітрисько у степу лишає слід.
Всміхається Марія із ікони,
Тривожно Йосип дивиться на схід.
