25.06.2012 10:06
-
221
    
  3 | 3  
 © Чернуха Любов

До сонця

До сонця, до опіків

стеляться, пнуться,

Білими квітами - руки дітей.

Промені стиглі в серцях обізвуться

Жаром чи пеклом воскових свічей.

Очі відкриті, в надії, зволожені.

Дивляться мовчки.

Чекають… від кого?

Долі давно небесами узгоджені,

Роздані - іншим,

Їм лишки убого.

Покинуті рідними, без права на щастя,

Без права рости у любові сім’ї.

Навряд тим сторицею щедро воздасться,

Хто в зародку долі, бездумно кроїв.

Та тягнуться паростки,

Вірять у «завтра».

Очі довірливі сяють, горять.

Пошепки з вуст розлітається мантра,

Руки майбутнє своє сотворять.



м. Кривий Ріг, червень 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.06.2012 08:58  Деркач Олександр => © 

Гарно написано, а тема сумна...

 25.06.2012 19:57  © ... => Лідія Яр 

коли ніхто не переймається їхніми почуттями і ростуть як собачата, нікому не потрібні..

 25.06.2012 19:55  © ... => Каранда Галина 

не дай Боже таке бачити, чи чути..

 25.06.2012 18:34  Лідія Яр 

Такі жахіття розказуєте. Оце життя настало - діти ніщо, так собі, мов кошеня чи собача

 25.06.2012 10:16  Каранда Галина 

... пару днів назад в критичній точці був репортаж про батьків, що вкинули своїх дітей в колодязь.... посварилися, вона схопила спільну дитину і стала над колодязем, а він її на "слабо" взяв... вона вкинула. Тоді він схопив старшого, вже лише її сина сина, і кинув слідом... ясно, що П"яні обоє. дітям приблизно 2 і 4. потопилися обоє. А батьки почали бігати по селу і "шукати"...