26.06.2012 00:38
-
328
    
  5 | 5  
 © Антоніна Грицаюк

Засвітило рано сонце

з рубрики / циклу «Дитяча збірка»

Засвітило рано сонечко,

Прямо у моє віконечко,

Зайчик сонячний стрибає,

Мені спати заважає.


Мама мило посміхнулась,

І до мене пригорнулась,

- Вже пора вставати синку,

Я даю тобі хвилинку.


Умивайся йди швиденько.

- Я іду вже рідна ненько,

Ось уже ми у дорозі,

Моє серденько в тривозі.


Мама в світ мене веде,

Де таке чарівне все,

Все цвіте, все зеленіє,

Мама всьому так радіє.


Мене до себе пригортає,

І до мене промовляє,

Поглянь синку навкруги,

На ці діброви і луги.


Це все твоя рідна земля,

Вона навік сину твоя,

Кожне деревце, кожна травина,

Вона, твоя, сину, єдина.


На все життя запам’ятай,

Її завжди оберігай,

Люби свій край, свою країну,

Одну на все життя єдину.


Я щиро мамі посміхнусь,

До неї ніжно пригорнусь,

- Одна навік моя країна,

І, мамо, ти також єдина.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.06.2012 20:57  © ... => Озей 

Дякую. 

 26.06.2012 18:25  Деркач Олександр => © 

Згоден

 26.06.2012 11:18  Озей => © 

Дуже гарно, патріотично і поетично. Таких добрих віршів у нашій поезії, як на мене, - занадто мало. А саме такі вірші породжують життєвий спокій у душі читача, спонукають до допомоги ближньому, закріплють почуття любові до рідної природи, Батьківщини, рідних і близькіх у серцях людей.

 26.06.2012 11:16  Тетяна Чорновіл => © 

Якась мама дуже пригортлива....