Я не писала...
Я не писала, довго не писала.
Усе кидала в душу десь на дно.
Вже з часом і ходити важко стало.
Та я мовчала вперто все одно.
Я не писала довго, рік чи два.
У серці назбиралось стільки болю.
Я зрозуміла, що не так жила.
Відкрила душу й тихо дала волю.
І стала розквітать душа моя.
Немов та квітка ранньою весною.
І зцілення душі відчула я
І вмилось серце чистою сльозою.
Можливо ці слова прості.
Та завдяки їм - хочу жити!
Та й линуть вони з самою душі.
І більше мою душу не закрити.
