Так хотіла сьогодні побачення,
Вірила...
Не завадять ні терні, ні темрява.
Прямо в серці пункту призначення,
Висоту моста кроком міряла.
За годину, чи дві безкінечності,
Вже хмільна…
Від усмішок, оскалу, питань.
Де набратись терпіння і ґречності,
Це для сильних жінок, а вона..
Розчинитися мріє у зрілості,
Як туман...
Там не видно, що далі за ним.
Наступає на пульс своїй гідності,
Щоб знайти.., але знову і знову сама..
м. Кривий Ріг, червень 2012р
