02.07.2012 15:49
-
2035
    
  6 | 8  
 © Чернуха Любов

Засіялось поле

Засіялось маками поле,

Палає яскравим вогнем.

З весни після холоду - кволе,

Квітує тепер день за днем.


Із озера - жінка-русалка,

Осоками йде навпростець,

Для  згуби чарівна весталка,

Збирає дурман, ялівець.


Прикрасила маками груди,

На стегна - вербову лозу.

Малини солодку облуду,

Вустами пила, мов росу.


Засіялось поле житами,

Нескошений колос мовчить.

А мак червоніє квітками,

Незаймані душі манить.



м. Кривий Ріг, червень 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.07.2012 23:20  Ірина Затинейко-Миха... => © 

пробачте, якщо не влучно висловилась - Ваш вірш неповторний! Емоції десь із підсвідомого нашого спільного словянського дна виринули дуже своєрідні. Вдячна за насолоду від читання вірша!

 02.07.2012 23:18  Деркач Олександр => © 

Правічно, романтично і так морфічно ...сподобалось

 02.07.2012 22:02  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

В багатьох творах героїні - русалки, та мабуть в кожного своя!

 02.07.2012 22:01  © ... => Володимир Пірнач 

Неочікувано!

 02.07.2012 17:08  Ірина Затинейко-Михалевич 

Ваш вірш асоціюється мені із прозовим твором Юрка Покальчука "Озерний вітер"...наче цей чудовий твір переповіли римою...!!!

 02.07.2012 17:00  Володимир Пірнач => © 

Сподобалось. Нагадало книжку Тетяни Винокурової-Садиченко "Жарт другий". Така цікава історія :)