Метод Гауса
матриця - 3з рубрики / циклу «фізматівське»
Я жив і думав, що константа…
Я – цифра значуща, ось – Я!
Так і незчувся, коли раптом
Звели швиденько до нуля.
Система – штука незамінна,
Гуртом і батька легше бить…
Сам – пропадеш! Прошу уклінно
У матриці чіткі ряди.
Тут просто все і зрозуміло –
Свої б координати знать…
А вже іззовні будуть вміло
Стовпці-рядки переставлять.
І ось мене на щось вже множать,
І додають… О! я – росту!
Ми тут усі такі несхожі!
Та кожен на своїм посту.
Аж ось закрався перший сумнів,
Порушив звичну благодать:
Хоч і не схожі ми на дурнів,
Сусіди стали десь зникать.
Де мить тому в очах рябила
Різноманітність числова,
Стоять тепер нулі щасливі, –
Думки порожні і слова.
Діагоналлю одинички –
Обранці долі чи митці?
Всі при іксах… умиті личка…
І майорять, як прапорці...
А хто й не нуль, й не одиниця,
В щаблі драбини не попав, –
Той теж уже не він... Синиця...
Бо журавель давно пропав...
А я в нулях… мені не світить
Потрапити в діагональ…
Ніхто, напевне й не помітить
Як нулик відлетить у даль…
13.07.2012
