ДУША У ЖІНОЧОМУ ТІЛІ
Жінка? Ні! Я – Душа, що в жіночому тілі
Мусить крізь терня світів до зірок прориватись.
Хто і за що на цю Душу поставив печаті?
З неба чатують всіх янголів погляди пильні.
Важко не зрадити власну Божественну сутність,
Надто, коли з моїх крил залишилося шмаття,
Добрій лишатись й тоді, як лунають прокляття,
В світі облуд повертатись до істин забутих.
Долі стрімка течія викидає на скелі,
Демони ринулись – прагнуть мене вполювати,
Болю рубіж перетнула, прорвала всі ґрати,
В пошуках вічних своєї під небом оселі.
Янголи очі відводять – не страшно спіткнутись.
В серці гірчить – це ж Душа омивається світлом!
В миті зневіри рятуюся в щирих молитвах,
Вірю – до неба крильми неодмінно торкнуся.
Долю напишу у віршах лише життєствердних
І розфарбую в палітрі барвисто-гарячій,
Буду всміхатись й тоді, як Душа моя плаче,
І без страхів в невідомість ступатиму твердо.
Знаю: я тільки Душа, що в жіночому тілі
Прагне крізь терня дійти до одвічного раю –
Лиш не затьмарити б світла, котре в мені сяє,
Лиш би не втратити янголів з неба прихильність!