17.07.2012 12:11
-
120
    
  2 | 2  
 © Крісман Наталія

ВИТОЧУЙ РАЙ!

Я вже іду,

Здіймаючи угору

Незримі крила, прагнучі увись,

Підношу погляд в небо неозоре,

Де янгол білий крилами огорне

Мене колись…

А ти будуй

Свій Храм душі і світла,

Вимощуй шлях до правди і добра.

Допоки тут – хай в серці твому квітне

Любов ясна, що стане ліком світу,

Виточуй рай!

Жени біду,

Залиш усі тривоги,

Хай тінь образ розчинить сяйво зір.

Бурхливий плин чекає за порогом,

Ти ж не впускай у душу лиш одного –

Гірких зневір.

Дощі пройдуть,

Душі зміцніють крила -

Для нових злетів, звершень і звитяг.

Усі образи світу ми простили,

І ніжно нас несе на своїх хвилях

Ріка життя...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.07.2012 16:08  Ірина Затинейко-Михалевич 

"виточуй рай"...цікава фраза...а рай - хіба недосконалий? це, швидше я себе запитую)))...
вкотре з захопленням прочитала Ваш вірш!

 17.07.2012 12:20  Володимир Пірнач => © 

Класно.
Сподобалось.
Плюсую.