БЕЗДОМНИЙ ПОЕТ
з рубрики / циклу «про життя»
Все життя, мов по лезу ножа,
Раню душу, зализую рани.
Знаю сам - є в усього межа,
ТІльки бачу - моїй іще рано.
Не надбав я багатства собі.
Добрі люди позбавили хати.
То ж лиш вірші розрада в журбі,
Дяка Музі, їх маю багато.
Я живу, мов бродячий той пес,
Марно днями блукаю по місту.
Не потрібен нікому поет,
Та поету ж, теж треба щось їсти.
І забувши про гордість свою
Я щодня побиратися мушу.
І сміються в юбличчя ---поет,
Та жбурляють камінням у душу.
І бува, так нестерпно болить,
Що думки насідають все гірші..,
Жити пробував я б без душі,
Та, чи зможу я жити без вІршів?
.
