Прірва
з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»
Кров така шалена, як ніколи.
Вітер дме в лице, як сам не свій.
Я проходжу ці етапи школи
На маленькій стежечці своїй.
Мозок аж кипить адреналіном,
Серце губить частоту свою,
А я вічно, в спокої, незмінно
Над стрімкою прірвою стою.
Це було не раз і знову буде.
Буде імпульс – знову йти вперед.
Я свої страхи на мить забуду
І почну новий звичайний злет.
Падатиму довго об каміння.
Виступить все та ж шалена кров.
Та за мить забуду те падіння
І на кручі опинюся знов.
