19.07.2012 19:44
-
140
    
  2 | 2  
 © Крісман Наталія

СТРАШНО

Так, помирати не страшно зовсім!

Страшно - коли не чують, як просиш,

Коли по тернині ступаєш босим,

У мить безнадії сивіє волосся,

У серці відлунює біль стоголоссям,

Ти прагнеш любити - тобі кажуть "досить!".


Страшно - як мріям відтяли крила

Й навік поховали в холодну могилу,

Як той, задля кого вершини осилив -

Тебе відречеться, коли не простили

Тобі за добро твоє (Боже мій милий!),

Як душу зневіри пітьма оповила.


Страшно - коли запроторять за ґрати,

Як слово правдиве не може звучати,

Як волю затиснуть в колючі лещата, 

Коли найлютішим стаєш собі катом,

Зрікаючись Бога і рідного брата,

Як можна за гріш мідний матір продати...


Страшно - як в грудях вогонь погасне,

І серце не грітиме й сонечко ясне,

Як друзі у спину кидають - "нещасний",

Загублено віру в життя прекрасне,

Як мусиш зрікатися сутність власну,

Коли не померти, а жити страшно...


Це страшно!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.07.2012 22:14  Деркач Олександр => © 

ДУЖЕ сподобалось!!!

 19.07.2012 23:48  Ницик Андрій 

На жаль, більшість з нас ховають і мрії, і волю, і серце. І ховають так глибоко, наче в могилу всередині себе. :( А вірш чудовий.