від осені
Вкороти життя на 17 літ-
літо забери - залиши лиш зими-
бо моя душа, зваблена в політ,
наскрізь як поля,озима.
Не кажи,що крил досить до пісків,
до південних хвиль... - не стане.
Вітром прогужу, квітом пролісків -
бути силоміць не стану.
Осінню як звав - відпущу з дощем,
з серцем відпущу - назавжди.
Залишився лиш в грудях протяг-щем,
а весною буть - не страшно.
