Моє натхнення-божевілля
П`єнке як кров твоє свавілля
Твій невломий аромат,
Яскравий блиск чужих помад,
А у пітьмі звучить крещендо
І повний кубок твій щоденно,
І доторк уст чужих хмільний
Мені здаволось, біль німий
Та лиш в ночі лунає крик
І зболений являвся лик
В обіймах тіні, лише тління
Моє бездумнеє падіння
З гори бездушного каміння
Горить спаплюжене коріння
Почуй, прошу, моє моління...
Це божевілля, божевілля.
Львів., 28.07.2012р.
