Магія польоту
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Ну що, щасливцю? Полетіли,
Туди, де клени шелестіли
Пісні згасаючого дня!
Хай вітри будуть нам рідня!
Чи може жижки затремтіли?!
Куди не глянеш – вправо, вліво,
Скрізь зорі купчаться звабливо
На зляканій чуття межі.
Твої чуття то, чи чужі,
До речі, зовсім не важливо.
Там, де крайнеба половіє,
Нас вітром сонячним завіє
Крізь хмар туман в проміння ліс…
Там місяць скибкою завис
І виплутатись сам не вміє.
Відчуй безвітряну сваволю
По зір стривоженому полю,
Де морок холодом п’янить
І серця зірка стугонить,
У грудях стиснувшись до болю.
Світанок в ранній сон сховався.
Ти з його пристрастю не бався,
Бо ж бачиш – хмари зайнялись!
На спуску вдало приземлись.
Ха-ха! Землянине, злякався?!
