Знов болить
з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»
У мене знов болить щось неймовірно.
Десь коло серця – там, де ще пітьма.
Душа – це щось невидиме й незмірне,
Чомусь такого органу нема.
Надворі холоднішає потрошки.
Десь хмари квітнуть цілим полем злив.
А я поставлю на вікно волошки
Й улюблений подивлюсь детектив.
Я знаю, будуть сльози і зізнання.
Логічно і законно все буде.
А ще сюжетна лінія кохання –
Найкраще, що приваблює мене.
Але ж не зменшить болю кіновбивство.
Я просто збайдужіла до чудес.
Надворі сонце буде дуже чисте.
Таке, як біль. Але не мій. Небес.
