12.10.2014 16:56
for all
202 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Світлана Холодна

Історія однієї родини. Її біль

Вінки і квіти, чорна стрічка

Біда…

В домівці темно, тільки свічка...

догора.

І вже не має ради чого жити...

вона.

Не вистачає сил тужити…

Бліда…

А люди море квітів принесли…

Щемить…

Їм Душі мучитимуть сни…

Болить…

Хоч на війну пішов "чужий"

хлопчина, 

Та хоронить тепер "свою"

дитину…

А серце рветься на шматки…

Біда…

Здається, що то сон страшний…

Війна

Не буде вже ніколи як колись

було, 

Бо ж долі наші всі в одну сплелись…

Давно…

Ми стали всі одним єдиним

щитом, 

На боротьбу із клятим братнім

злом.

Нам біль чужий неначе свій

болить…

Бо душі роздирає він

умить…

Вінки і квіти чорна стрічка…

Війна...

В її домівці... свічка…

догора…


Світлана Холодна цікавиться

  • Світлана ХолоднаМожете залишити хоча б два слова про прочитане?
  • два слова

Публікації: Світлана Холодна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 1 | Знайдено: 4
Автор: Світлана Холодна
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Історія однієї родини...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 17.11.2014 00:51  Олег Буць => © 

Братнє зло. Сила!
Щодо решти. Читав я десь, що не можна за кимось переживати. Бо це слово в своїй основі означає: пережити когось. А нам треба, аби вони повернулися живі і здорові. Значить, по можливості, стараймось не переживати за них. А за них - молитись. Правильно вибране слово - велика сила!
"Як ви яхту назовете - так вона і попливе!"))) (про капітана Врунгеля і його яхту "Победа", з двома відірваними першими буквами) 

 17.11.2014 00:46  Олег Буць => © 

Казали ще, що буде війна, бо того року був великий врожай грибів. Народ прикмети добре пам"ятає, але згадуються вони після того, як збулися.  

 12.10.2014 23:24  © ... => Тетяна Ільніцька 

Три роки тому, коли я народила синульку, медсестра сказала, що буде війна, бо народжуються одні хлопчики, тоді я відмахнулася від її слів... 

 12.10.2014 21:54  Тетяна Ільніцька => © 

Нема слів. Сьогодні якраз думала під час новин, яким стало наше життя. Чого воно так? Чому до нас прийшла війна?
Співчуття тим, хто втратив рідних у цій війні і справді не має вербального виміру.