Серпень
Втомивсь,
Приліг спочити холодком.
Рум’янцем у саду барвляться квіти,
Сплітаються нев’янучим вінком.
Ось сонце, розлило своє колосся,
До себе кличе мирних голубів,
Та все ж із покоління в покоління,
Перегортає лишок літніх днів.
Не за горами вже й прийдешня осінь,
Вишукує коронний свій наряд.
А літо, ще серпом у полі косить,
Своєму господарству дає лад.
