Чай у спеку
з рубрики / циклу «Мініатюри»
Сиджу сама. Вікно повите чаєм.
Оман пахтить так гірко, як цей день.
Я так й не встигла випити розмаю
Закоханих і відданих пісень.
Надворі - сонце, наче божевільне.
І пар з землі, немов безглуздий, йде.
Я так ніколи і не стану сильна.
Хоча хандра, можливо, і мине.
Я тільки розтворю майбутнє в чаї.
В гарячому, хоч спека надворі.
Це літо, наче свічка, догорає.
Воно, здавалось, було лиш вві сні.
Я знаю, сонце палить у віконці,
Але чомусь у холоді живу.
Закутуюсь у плед, вкриваюсь сонцем,
І чай гарячий, наче долю, п`ю.
