з рубрики / циклу «роздуми...»
Загубилася в просторі й часі.
Ніби й є ще я... чи нема?
Позбивала до крові ноги,
Щоб знайти себе. Та дарма.
А ні погляду, ні словечка,
Хоч би щось поєднало нас.
Лише в безвість слідів вервечка
Та і ті поглинає час....
Загубилася в просторі й часі.
Ніби й є ще я... чи нема?
Позбивала до крові ноги,
Щоб знайти себе. Та дарма.
А ні погляду, ні словечка,
Хоч би щось поєднало нас.
Лише в безвість слідів вервечка
Та і ті поглинає час....
05.08.2012 12:11 © ... |
Дякую усім |
04.08.2012 10:16 Тетяна Чорновіл => © |
Сумно! Душевний вірш... |
03.08.2012 23:00 Каранда Галина |
дуже сподобалося! |
03.08.2012 21:11 © ... |
Дякую, Саш. |
03.08.2012 20:48 Сашко Новік |
поглинає. конкретно так |