Дорогою… своєю…
Дорогою… своєю… не знаю
Ще куди я йду.
В свідомості зникає
той образ, що шукаю,
шукаю та ніяк все не знайду…
засохла річка щастя.
Ішли ми і спіткнулись.
З коханням розминулись.
Хто винен: я чи ти?
Смішним це комусь здасться –
Про те, що йдем, забули,
Подумали літаєм
І впали з висоти…
Дорогою… своєю…
Я знаю – йду в нікуди.
І хоч собі зізнаюсь:
Тебе шукаю всюди.
