Мені сорочку мати вишивала
Мені сорочку мати вишивала,
Червона нитка – радість то була.
Та бачив я, що чорну ще вплітала
І промовляла: «Синку, то журба».
А я не знав, не думав я тоді,
Що це життя моє на полотні.
Червона нитка – радість то була,
А чорна – підкрадалася журба.
Настав той час, коли пішов у далі
В життя доросле, самостійне я.
Хай іронічно та сплелись у парі
Червоне й чорне. Сенс мого життя.
