Шкільна історія
Маленький Іванко зі школи примчав
З порога до татка він ще закричав:
«Сьогодні у школі уроки були,
Питання там ставились дивні які.
Мені ось попало приміром таке
Потрібно сказати де літо живе».
«Де літо живе?», – Татусь запитав.
І мовчки про себе він щось міркував...
«Тату, прошу, будь рад, поможи,
Бо не знаю як справитись з завданням мені».
«Заспокойся, Іванку, ти сядь, посиди,
А потім подумаєм щось разом собі.
То кажеш не знаєш, де літо живе,
Анумо, згадаймо яке воно є?»
– «Воно таке тепле і квітів багато,
І хвилі на морі бушують завзято».
«Ну далі продовжуй», – він сину сказав,
«Улітку я часто з дерев не злізав.
Я бігав по травах уранці в росі
І так мені здорово було тоді»...
Хотів Іван ще щось було пригадати,
Та підскочив він вище, мабуть, самої хати.
«Знаю, татусю, де літо живе,
Воно у мені, в моїй пам’яті є.
Згадав я про море, про сонячні дні,
І зразу так тепло стало мені.
Тепер я сміливо піду на заняття,
Бо відповідь знаю вже на дванадцять».
